"365 ДНІВ НЕЗЛАМНОСТІ"
Війна змінила наші плани, зруйнувала наші мрії, внесла корективи в наше життя, розставила пріорітети.
Перші дні були важкими, ночі безсонними, а думки далекоглядними.
Цей стан згуртував нас усіх, дав поштовх до того, що потрібно щось робити, потрібно зібрати всі сили і вирішити, чим ми можемо бути корисними в даний момент.
Маскувальні сітки — це перше, що ми почали робити. Всі несли тканину до школи. Шукали сітки, в кого що було — те і несли. Різали , плели, одним словом, вчилися. Приєдналося до цієї справи багато молоді, людей пенсійного віку. Кожен хотів чимось допомогти.
В перші дні війни почали збирати одяг, взуття, постільну білизну, продукти харчування, овочі, консервацію. Відгукнулося багато жителів села. Всім стало зрозуміло, що війна прийшла в кожен дім, що разом ми — сила, що ми непереможні. А потім все пішло — поїхало. МХП запропонували робити тушковане м'ясо. Роботу організували дуже швидко. І тут батьки допомогли. В кого були автоклави — розбирали по домівках.
Згодом почали приїжджати переселенці — ми не стояли осторонь, допомогли хто чим міг. Ми розуміли, як важко покинути свій дім, залишитись зі зруйнованими спогадами. Тому наша допомога була їм вчасною і потрібною.
Тягнулись дні за днями, в календарі закреслювали кожен прожитий день. Підходило свято Великодня. Як же без паски? З молитвою відправили нашим захисникам пасочки, щоб і вони відчули дух свята.
З приходом зими з'явилося більше проблем. Як там наші хлопці в холодних окопах? Дізналися, що родина Гузайрових роблять окопні свічки. Запросили їх до себе, щоб навчили, як правильно робити. Провели благодійний ярмарок, закупили парафін, знайшли баночки, картон і робота налагодилась. Відправили першу партію, другу, а потім знову закупили парафін і до роботи.
Щомісяця збираємо кошти. Допомогли на придбання двох тепловізорів для наших земляків.
Наші колеги, волонтерський загін “Литвинецька січ” роблять важливу справу: готують сухі супи та борщі для наших воїнів. Ми теж внесли свій вклад: зібрали моркву, макарони, крупи, спеції .
Нещодавно відправили посилки в госпіталь нашим пораненим хлопцям. Хочемо підтримати їх, дати зрозуміти, що ми думаємо про них , молимося за них, віримо в них. А наші смаколики хай хоч трішки піднімуть їм настрій, загоять рани, зігріють серце.
А ось і Масляна, тож плани наші — привітати наших визволителів. Хай домашні страви нагадують їм про тепло рідного дому.
Війна — це випробовування для кожного з нас. Це, як лакмусовий папірець, де кожен проявляє своє справжнє обличчя. У нас немає байдужих. Ми всі чекаємо на перемогу, а тому наближаємо її, як можемо, як в наших силах.
Перші дні були важкими, ночі безсонними, а думки далекоглядними.
Цей стан згуртував нас усіх, дав поштовх до того, що потрібно щось робити, потрібно зібрати всі сили і вирішити, чим ми можемо бути корисними в даний момент.
Маскувальні сітки — це перше, що ми почали робити. Всі несли тканину до школи. Шукали сітки, в кого що було — те і несли. Різали , плели, одним словом, вчилися. Приєдналося до цієї справи багато молоді, людей пенсійного віку. Кожен хотів чимось допомогти.
В перші дні війни почали збирати одяг, взуття, постільну білизну, продукти харчування, овочі, консервацію. Відгукнулося багато жителів села. Всім стало зрозуміло, що війна прийшла в кожен дім, що разом ми — сила, що ми непереможні. А потім все пішло — поїхало. МХП запропонували робити тушковане м'ясо. Роботу організували дуже швидко. І тут батьки допомогли. В кого були автоклави — розбирали по домівках.
Згодом почали приїжджати переселенці — ми не стояли осторонь, допомогли хто чим міг. Ми розуміли, як важко покинути свій дім, залишитись зі зруйнованими спогадами. Тому наша допомога була їм вчасною і потрібною.
Тягнулись дні за днями, в календарі закреслювали кожен прожитий день. Підходило свято Великодня. Як же без паски? З молитвою відправили нашим захисникам пасочки, щоб і вони відчули дух свята.
З приходом зими з'явилося більше проблем. Як там наші хлопці в холодних окопах? Дізналися, що родина Гузайрових роблять окопні свічки. Запросили їх до себе, щоб навчили, як правильно робити. Провели благодійний ярмарок, закупили парафін, знайшли баночки, картон і робота налагодилась. Відправили першу партію, другу, а потім знову закупили парафін і до роботи.
Щомісяця збираємо кошти. Допомогли на придбання двох тепловізорів для наших земляків.
Наші колеги, волонтерський загін “Литвинецька січ” роблять важливу справу: готують сухі супи та борщі для наших воїнів. Ми теж внесли свій вклад: зібрали моркву, макарони, крупи, спеції .
Нещодавно відправили посилки в госпіталь нашим пораненим хлопцям. Хочемо підтримати їх, дати зрозуміти, що ми думаємо про них , молимося за них, віримо в них. А наші смаколики хай хоч трішки піднімуть їм настрій, загоять рани, зігріють серце.
А ось і Масляна, тож плани наші — привітати наших визволителів. Хай домашні страви нагадують їм про тепло рідного дому.
Війна — це випробовування для кожного з нас. Це, як лакмусовий папірець, де кожен проявляє своє справжнє обличчя. У нас немає байдужих. Ми всі чекаємо на перемогу, а тому наближаємо її, як можемо, як в наших силах.
Немає коментарів:
Дописати коментар