Вишиванка, мама і родина — це про дім. Про те, що робить нас собою. Цього року День вишиванки і День родини збігаються — і в цьому є щось дуже символічне. Це про памʼять, яку неодноразово намагалися знищити — війнами, репресіями, заборонами. Багатьом із нас довелося її відновлювати: купувати свою першу вишиванку, виховувати дитину рідною мовою, дізнаватися, звідки походиш. Щоб повернути спадкоємність, яку переривали, і передати своє далі. Цей зв’язок починається з родини. Там з’являються перші слова, спогади, історії, що зшивають нас із поколіннями. Родина — це також пам’ять, яку потрібно берегти особливо. Вона не завжди про обійми чи зустріч за одним столом. Можливість бути разом, говорити українською, вдягати своє — не була нам гарантована. Але вона в нас є — завдяки тим, хто нас захищає. І вона варта того, щоб її берегти. У наших дітей крім власної родини є ще й шкільна – це однокласники, вчителі та всі, хто знаходиться в школі. Хочеться, щоб кожен подумав: чи все ми робимо для того, щоб у нашій сім'ї панували довіра, розуміння і злагода? Чи віддаємо ми ту теплоту, увагу і повагу, на яку заслуговують члени родини? 16 травня в нашому ліцеї пройшло родинне свято, на яке були запрошені батьки, а діти з задоволенням їм розповідали вірші, співали та танцювали. Воно дало змогу зміцнити теплі відносини між школою та родинами учнів. По завершенню свята директор ліцею Шуруба Марина Анатоліївна привітала всіх зі святами і побажала: «Хай вишиті українські рушники, сорочки, скатертини стануть оберегами у ваших оселях! Нехай всі члени родини будуть здоровими. Нехай швидше настане перемога і вся ваша родина збереться за святковим столом!».
Немає коментарів:
Дописати коментар